Вистава закінчилась,
додому всі пішли.
А мене залишили
у темряві в тиші.
Не знають дивні люди,
що лялька я жива.
І що мені не треба керуюча рука. Я нитки обірву, не бійтесь, не впаду.
Бо кожну ніч сама виставу граю я.
Співаю, що хочу, танцюю досхочу.
Відкуди знати вам, що лялька я жива.
Сама ввімкну я світло
і друзів позову,
докучливі вказівки
забути я хочу.
Давно мені набридло
Казать чужі слова.
Невже не зрозуміло,
що лялька я жива.
Давно проснулись птахи,
І сонце вже встає.
Вже час мені на шафи,
Життя моє таке.
І знов погасять світло,
Вистава відшумить.
Я знов живою стану,
Нехай хоч одна мить.
